Fatoumata Diawara - Sowa (Alex Garett & Greg Herma Edit)
Христина Юрчак; Завжди захоплювалася співачкою Шакірою Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, матиму прекрасну співрозмовницю. Знайомтесь, Христина Юрчак, екс-голова ТУСК «Обнова». Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто?               П.І.Б.: Юрчак Христина Ігорівна; Дата народження: 22 серпня 1993 року; Сімейний стан: Заручена ; Освіта: Повна вища, ТНЕУ, ф-ет міжнародний маркетинг; Навчально-катехитичний центр при інституті релігійних наук св. Томи Аквінського, катехит-євангелізатор; Громадська д-ть: Дійсний член ТУСК "Обнова"; Трудова д-ть: Працюю в дитячому садочку;   Що? Ким ти мріяла стати в дитинстві? У дитинстві мріяла стати акторкою та журналісткою. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Завжди захоплювалася співачкою Шакірою. Яке у тебе було хобі у дитинстві і чим захоплюєшся зараз? Написання сценаріїв та участь у театральних сценках. Твій улюблений предмет у школі? Англійська мова та зарубіжна література. З якою успішністю ти закінчила школу? У школі була висока успішність. Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? Маю рідну сестру. Який твій улюблений колір? Жовтий. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Немає.       Як? Коли? Чому? Як і коли ти потрапила в «ОБНОВУ»? Це була твоя перша спільнота чи до того ти бувала у інших? У 2010 році познайомилася з тернопільськими обновлятами, і досі з ними. Спочатку брала участь в заходах Чортківської Обнови. Як склалось так, що ти стала головою, і загалом, як можна до вас потрапити, стати членом, а можливо і більше… Є якісь обов ’ язкові умови? У 2018 році я стала головою "Обнови". За час перебування в Товаристві, мала нагоду долучитися до різних заходів, набратися безцінного досвіду праці в Управі (керівний орган), а згодом самій наважитися очолити «Обнову», щоб і з іншими поділитися тим найважливішим, що подарував Бог та обновляни. Прийшов час віддавати, а не лише брати. Для того, щоб бути в «Обнові» достатньо відвідувати вівторкові зібрання (семінари), згодом обрати секцію, яка допоможе найкраще себе проявити і розкрити здібності. Також ставши дійсним членом (це можливо після річного відвідування, участі в заходах та здачі екзамену), можна бути обраним до складу Управи. «Товариство» - це певна група людей, об’єднана одною метою та спільними цінностями. «Товариство» - це люди, це обов’язки та права. Яка організаційна структура у «Обнови», як розподіляються обов ’ зки між членами, яка кількість членства і як це число змінювалось впродовж твого перебування у спільноті? Можливо були випадки коли когось виганяли, бо не відповідав «нормам обновлянина», що в свою чергу кидало тінь на усе товариство? Керівним органом Товариства є Управа на чолі з головою. Обирається на один рік. В Управу також входить заступник голови, який відповідає за внутрішню діяльність «Обнови», скарбник-фінансова звітність, референт імпрез-творчі заходи та сценарії свят, референт зовнішніх зв'язків - зовнішня представницька діяльність, секретар-веде протоколи засідань Управи. Також діє контрольна комісія, яка допомагає працювати Управі, харитативна референтура - організація благодійних заходів, інформаційна референтура - представлення «Обнови» в соціальних мережах, а також ЗМІ. Номінаційна комісія - праця з новими учасниками Товариства, організовує екзамен та співбесіду для вступу в дійсні члени. Протягом мого головування нас було близько 30,зараз число не змінилося. Якщо нова людина відвідала приблизно 5 вівторкових семінарів, то може написати заяву на вступ у симпатики. З «Обнови» люди виключаються лише у випадку, якщо людина протягом року не відвідує діяльність, і сама  не проти, щоб покинути наші лави.  Для обновлян, котрі вже не мають можливості відвідувати семінари та брати участь в житті Товариства, але протягом років були активними та діяльними передбачається перехід у сеньйорат «Обнови». Тепер, так би мовити, будуть питання більш особистого характеру… Щоб обрала Христина Юрчак як дівчина, як жінка, як дружина, сидіння в дома і виховання трійки діток (за умови що чоловік забезпечує усі потреби сім’ї), чи дитячий садочок та домогосподарку, розвиток власної кар’єри на рівні з чоловіком, і чому? Можливі власні варіаціїпочаткових умов) Звичайно, що для мене, як християнки, найважливішим у житті є сім'я, мій чоловік та діти. Але коли діти досягнуть відповідного віку і зможуть відвідувати садочок, я б хотіла працювати. Зазвичай у більшості своїх співрозмовників я запитую ким, де і як, вони себе бачать через 2-3 роки, але з тобою зробимо по іншому) Як, в ідеальному варіанті для тебе, потрібно проводити період життя від 60-ти по 100-то і далі років? Від 60-ти, хотіла б з чоловіком допомагати нашим дітям у вихованні їхніх дітей) Також, якщо буде можливість, подорожувати. Ну і в кінці нашої, надіюсь, цікавої для тебе розмови, побажай чогось незвичного, можливо навіть, десь кумедного, нашим читачам. Бо банальне, «Щастя, здоров ’ я!!!» у нас не проходить) Усім читачам бажаю завжди берегти радість і мир у їхніх серцях. Вміти помічати і знаходити переваги у всіх обставинах .А також пам'ятати,що Бог дарує щастя не лише,коли створює ідеальні обставини, а коли є поруч завжди і попри все і у всьому.
Wendy McNeill - In Bocca Al Lupo Вологість повітря носила запах затхлого бавовни І спалювання цукру Червоний місяць над солоноватою темною водою Шепіт небезпека Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Цікаво, чи ми повинні були залишити дорогу Сицилію Я сталевий очерет, прокладки і ластовинка Я сяю зелений Набір в волоський горіх Він створив мене любов'ю І я його найкращий постріл При виході з верфей І почав свій музичний магазин Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Його очі стали нервовими, його дотик став грубим Думаю, це заважало йому, що ніхто не любить наші мелодії Французи присягнулися за вальси, ірландські джиги і барабани Креоли вимагали поривчастий синтез Він був таким відважним чоловіком з очима бурштину Товсті чорні волосся і бочка на грудях Але sfortunato була його рука Навіть найкраща гармошка не може врятувати нещасливу людину Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Я бажаю, щоб ми ніколи не залишили дорогу Сицилію Чи доводилося вам коли-небудь прощатися з відстані Знаючи, що це було назавжди в одну гостру мить Я висунувся з його рук і врізався в підлогу Як поліцейські прорвалися через партію і розірвали чоловіків через задню двері Трьохсот італійців були заарештовані в цей день Як офіцер був розстріляний і було пред'явлено звинувачення Деяких судили, а потім виправдали Але натовп все ще наполягав, що вони це зробили Вони увірвалися у в'язницю кричали "хтось заплатить!" Мій солодкий творець був серед невинних, що линчувалися того дня Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Я бажаю, щоб ми ніколи не залишили дорогу Сицилію Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Crepi il lupo Автори пісень: Wendy Mcneill Текст пісні "In Bocca al Lupo", © KOBALT MUSIC SERVICES LTD
Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я в неї вірю... Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, спілкуватимусь, з Миколою Костюком, котрий є членом та екс-президентом локального комітету громадської організації «AIESEC» у Тернополі. Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки, а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Костюк Микола Ігорович; Дата народження: 19 грудня 1997 року; Сімейний стан: не одружений; Освіта: ТНЕУ, ф-ет комп’ютерних інформаційних технологій; Громадська д-ть: Відокремлений підрозділ ВМГО «Айсек в Україні» у місті Тернопіль; Трудова д-ть: ТНВК №15;   Що? Ким ти мріяв стати в дитинстві? Мрії про майбутню професію мінялися дуже часто. Під час навчання в музичній школі мріяв стати піаністом, пізніше провізором, в дев’ятому класі – програмістом. За останні три роки бачення майбутньої професії також часто мінялося, але поки що зупинився на розвитку у сфері медіа та маркетингу. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Обмірковуючи дитячі роки, розумію, що прикладом для наслідування завжди були батьки, які всього досягали самі. Бабусі з дідусями, мама з татом не були із заможних сімей, але домоглися свого – переїхали в місто, надбали майно, виростили розумних і порядних дітей. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? У дитинстві займався плаванням, малюванням, музикою. Більшу частину часу приділяв останньому, оскільки вчився у музичній школі, яку закінчив по спеціальності вокалу та фортепіано. В той час я не вважав це своїм хобі, але зараз розумію що без музики мені важко. Коли приходить меланхолія починаю співати, грати і настрій покращується. Твій улюблений предмет у школі? В школі полюбляв інформатику. Пам’ятаю що інколи вчителі просили пояснити однокласникам як працювати з графічними редакторами, офісними інструментами. З якою успішністю ти закінчив школу? Школу закінчив з середнім балом 10. Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? У сім’ї нас четверо. Маю молодшого брата. Який твій улюблений колір? Улюблений колір блакитний. Він символізує для мене небо, простір і безмежні можливості. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Все дитинство мріяв про собаку або кота, але батьки погодилися лише на великий акваріум з кількома рибками.     Як? Коли? Чому? Миколо, коли ти вперше, і за яких обставин долучився до громадського життя у Тернополі? Це був «AIESEC»? Дуже люблю розповідати історію про свій вступ в організацію. Вона мені нагадує, що інколи неуважність може змінити життя. В період вступу в коледж, я мріяв стати програмістом і працювати в компанії Google, в омріяному місті Нью-Йорк. Я розумів що для цього мені потрібна англійська, і взагалі, було цікаво як це – жити в іншій країні, я хотів побувати перед цим за кордоном. Одного зимового дня в 2015 році я познайомився з дівчинкою, яка раніше була в організації, та розповіла, що AIESEC робить міжнародні обміни студентів. Я зацікавився і підписався на оновлення організації, і в один момент побачив новину про відкриту реєстрацію. Оскільки я знав лише той факт що AIESEC робить стажування, то був в шоці, коли мені подзвонили і запросили вступити в організацію. Тієї зими, на початку 2016 року, я отримав підтвердження про прийняття мене AIESEC.    Мені відомо, що приблизно місяць назад, ти склав з себе повноваження президента локального комітету «AIESEC» у Тернополі. Думаю багатьох наших читачів цікавить, от як взяти і стати президентом? Що для цього треба зробити? Гарно вчитися, чи може комусь заплатити?    9 вересня ми обрали Президента Локального Комітету на наступний рік. Він вступає у свої повноваження 1 лютого, а до цього часу я ще буду на позиції діючого Президента. Якщо говорити про те, що потрібно зробити для того, щоб стати Президентом, то тут універсальної формули немає. Кожен кандидат є унікальним і Локальний Комітет сам обирає людину, ідеї, цінності та візія якої збігаються з потребами організації. Потенційний кандидат повинен мати високий рівень англійської, навички побудови та менеджменту команди, зовнішньої та внутрішньої репрезентації, але найголовніше – це розділення цінностей організації та віра в те, що AIESEC може змінити світ на краще, адже це саме те, що потрібно для того щоб організація стабільно розвивалась і продовжувала свою діяльність. На щастя, гроші тут не допоможуть нікому. А зі свого досвіду можу розповісти, що за 2 роки моєї роботи в організації я неймовірно змінився та розвинув безліч особистих та професійних навичок, які допомогли мені здобути посаду Президента Локального Комітету. Будучи членом міжнародної громадської організації, яка займається міжнародними обмінами, ти напевно побував у багатьох країнах, де був, і що найбільше запам’яталося? Так, лише завдяки AIESEC я побував у 3-ох країнах. Кожна з них залишила незабутні емоції на все життя. Першою країною стала Туреччина, яку  я відвідав літом 2016 року, куди я поїхав на своє стажування, щоб навчати школярів англійської мови. Ця країна запам’яталася своєю культурою, традиціями та гостинністю турецького народу. Окрім цього, на стажуванні я познайомився, працював та спілкувався із більш ніж 60-ма людьми із 20-ти країн світу. Перед своїм терміном Президента AIESEC в Тернополі, я побував у Словаччині. В той час відбувалася регіональна конференція для усіх Президентів європейських міст, де діє організація. Було шалено приємно побачити тих людей, які працюють на благо своїх країн і займають таку ж посаду як і я. Останньою на сьогоднішній день була Польща, куди я попав у склад команди, яка займалася відеозйомкою Національної Конференції і підготовкою щоденних відеозвітів протягом 3-ох днів. Ця подорож запам’яталася найбільше, тому що перед поїздкою я мав багато стереотипів про цю країну, які розвіяв протягом свого перебування і спілкування з поляками.       Микола Костюк перестав бути «Президентом», що далі він робитиме? Після закінчення свого терміну планую продовжувати свою діяльність в національному офісі організації та стати національним директором одного із напрямків. Якщо би хто запитав чому мені не завершити свій досвід і не взятися за щось нове, то моя відповідь буде такою: я не покину організацію допоки не побачу, що мені більше намає чого тут навчитися і чого віддати. Щодня я стикаюся із ситуаціями, коли я бачу позитивний вплив на суспільство, який я зробив раніше. Серед таких можу поділитися історією Мурата з Туреччини, який став прикладом того, як організація розвиває лідерство серед молоді. Хлопець приїхав до Тернополя, щоб працювати на проекті в Копичинцях. Його особистою ціллю було зрозуміти чого він хоче досягнути в житті. Моїм завданням на його проекті було супроводжувати його роботу, розвиток та особисту рефлексію. Так, в ході однієї із розмов він зрозумів що хоче відкрити свій стартап в Стамбулі. Моє завдання було виконаним - він визначився з особистими цілями. Нічого неймовірного, правда? Але переломним для мене моментом був день, коли я дізнався, що він втілив свою мрію у життя. Після цього, я не можу перестати думати про те: а що, якщо ми зможемо залучити і розвинути таким чином усю молодь на цій планеті? Хіба це не стане суттєвим вирішенням проблеми реалізації людського потенціалу? Це амбітна ціль, але я в неї вірю і допоки зможу, до тих пір і буду працювати в AIESEC.
Pershagen - Det du soker finns inte har Ми виказуємо червоний килим та прем'єрні гравці сьогодні новим синглом. Те, що ви шукаєте, не тут з групою Першаген. Ви раніше не слухали інструментальну музику, щоб врахувати цю можливість? Це музика з великим нервом, що не відпускає вас, поки не звучить останній тональний сигнал. Pershagen, так як вони почали в 2014 році випустив EP і альбом, тепер настав час для нового альбому Tarfala посадки 18 травня Альбом виріс частково через квартиру в Пітео і частково в кімнаті обшарпаної готелі в Лос-Анджелесі, де кілька членів жили разом протягом двох місяців в 2016 році назва альбому, Tarfala, береться з області, розташованої в Kebnekajsefjällen. "Ми вважаємо, що забава інструментальної музики полягає в тому, що у вас є більше місця для створення власної історії чи картини того, про що йде мова про музику. Нам сказали, що ми граємо в талскогсрок, і це притча нам подобається ". Члени групи є Джиммі Нільссон (гітара), Тео штоки (педалі стали і гітара), Андреас Салін (основа) і джерело Йохан (барабани).
Володимир Кріса: Мене завжди цікавили різні галузі знань... Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, вестиму приємну балачку із своїм хорошим знайомим, Володимиром Крісою. Для тих, хто ще не знає, Володя у нас архітектор, астроном, 3D-моделювальник, а крім того ще й у інтелектуальні ігри грає). Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Кріса Володимир Богданович; Дата народження: 20 серпня 1984; Сімейний стан: Одружений; Освіта: Вища; Громадська д-ть: Колись брав участь в художній самодіяльності (театральний гурток, вертеп, хор); Трудова д-ть: В минулому - менеджер в автоцентрі, інженер в інтернет-провайдері, тепер працюю в архітектурній майстерні, а також виготовляю архітектурні макети.;   Що? Ким ти мріяв стати в дитинстві? Професором! В 3-му класі намалював, яким я себе бачу у цій ролі в майбутньому. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Когось одного назвати не можу, але завжди були і є люди, які чимось вражали і захоплювали, в яких хотілося б чогось хорошого навчитися. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? Головні захоплення в дитинстві, якими цікавлюся досі - географія та астрономія. Також ліпив з пластиліну, любив читати пригодницькі романи. Зараз маю дуже багато хобі, частину із яких поєдную з роботою: вивчаю архітектуру, мистецтво, всесвітню історію. Самостійно освоюю п'ять іноземних мов (англійську, німецьку, італійську, французьку та іспанську). Не уявляю своє життя без музики, слухаю від класики до Imagine Dragons і Swedish House Mafia. Надаю перевагу електронній танцювальній музиці: євроденсу 1990-х, трансу 2000-х і електрохаусу 2010-х. Граю на синтезаторі, маю музичний слух, вмію писати музику в спеціальних програмах. Цікавлюся залізницею і локомотивами, маю друзів, з котрими інколи їжджу фотографувати залізничні станції, електровози і тепловози. Підтримую хорошу фізичну форму в спортзалі. Люблю кататися на велосипеді, ходити в гори, подорожувати. Разом із дружиною вчуся танцювати сальсу та бачату в клубі Social Dance Club, де ми і познайомилися. Твій улюблений предмет у школі? Географія. З якою успішністю ти закінчив школу? Гуманітарні предмети (історія, українська та іноземні мови, література), а також географія та біологія - дуже добре; фізика - добре; хімія та математика - посередньо. Незважаючи на це, зараз часто виконую точні холодні розрахунки в хобі та роботі. Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? У мене є на три роки молодша сестра Люба. Який твій улюблений колір? Синій. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Донедавна не було. Після знайомства з моєю майбутньою дружиною ним автоматично став її домашній улюбленець - рудий красень, надзвичайно енергійний як для свого поважного віку 15-річний персидський кіт Цьомчик.     Як? Коли? Чому? Пропоную спілкуватися, так би мовити, «по наростаючій». Почнемо з інтелектуальних ігор, а завершимо планами на майбутнє. Отже, чому інтелектуальні ігри? Які саме? І Чи пригодилися тобі твої ігрові навички, хоч колись в побутовому житті? Мене завжди цікавили різні галузі знань, тому ще в школі став "ходячою енциклопедією". Команда нашого класу, за яку я грав, неодноразово ставала переможцем та призером на іграх серед школярів "Брейн-ринг" та "Що?Де?Коли?", які проводилися у Тернополі та інших містах Західної України. Потім певний час грав у аматорському клубі "Що?Де?Коли?", де ми з тобою і познайомилися. Зараз інколи ходжу на ігри "Mind Game", де виступаю в складі команди "Арсенал". Не можу нічого сказати щодо застосування ігрових навичок у реальному житті. Від інтелектуальних ігор отримую моральне задоволення, також завдяки їм розвиваються навики роботи в команді. Найбільше задоволення отримуєш, коли правильна відповідь на якесь запитання є результатом колективного мислення, коли кожен гравець робить свій внесок у кінцевий результат. Ще одним твоїм захопленням є астрономія. Як давно ти цим займешся, наскільки це серйозно, і скільки часу це забирає? Астрономією цікавлюся, відколи побачив карту зоряного неба та малюнки із планетами Сонячної системи в дитячому атласі 1991 року "Світ навколо нас". Після закінчення школи змайстрував свій перший простий телескоп-рефрактор, в який можна було побачити кратери на Місяці та галілеєві супутники Юпітера, а також розрізнити деякі подвійні зорі. Прочитав дуже багато книг та сайтів про різні космічні тіла та явища. У 2013 році купив дзеркальний телескоп-рефлектор, у який вже можна розгледіти смуги хмар на Юпітері, кільця Сатурна, об'єкти глибокого космосу - розсіяні та кулясті зоряні скупчення, планетарні туманності, галактики. Нещодавно познайомився з іншими тернопільськими аматорами, у яких вчитимуся азам астрофотографії та обмінюватимуся досвідом спостережень. Насправді не так вже і багато є ясних та безхмарних вечорів і ночей - обов'язкової умови для телескопічних спостережень (не кажучи вже про вільний час). Але іноді, коли є внутрішнє бажання відпочити від рутини буденного життя плюс безхмарне небо - виношу телескоп на двір та наводжу його на ділянки неба, які при великому збільшенні показують свої скарби - туманності, зоряні скупчення та галактики - далекі світи, до яких сотні, тисячі і навіть мільйони світлових років. Саме тоді усвідомлюєш всю велич Всесвіту та примітив і жалюгідність земних клопотів: політиків з їх меркантильними інтересами та постійною жадобою до захоплення влади і ресурсів, обмеженість світогляду, виключно споживацькі інтереси більшості людей; з іншого боку усвідомлюєш, наскільки в затишному та унікальному місці ми живемо - на наповненій Життям планеті Земля, яку нам потрібно берегти від нашого ж згубного впливу. Далі по курсу у нас розмова про 3 D - моделювання. Знаю що це твоє хобі, уже і не дуже хобі, а навіть повноцінна робота. Розкажи нашим читачам як усе починалося, як розвивалося, і на якому етапі зараз.    Почалося усе в 2010 році, коли я купив струменевий принтер, на якому роздрукував свої перші скачані з інтернету викрійки поїздів. Схема була проста: друкуєш викрійку на кольоровому принтері, витинаєш деталі ножицями, акуратно згинаєш, де потрібно, та склеюєш модель. Першими були макети тепловозів та електровозів, тоді плавно перейшов на архітектурні макети. Потім навчився самостійно розробляти 3D-викрійки на комп'ютері та зрозумів, що можна робити досить класні авторські речі, зокрема - реалістичні макети храмів, палаців, замків. Так з часом, ціною сотень годин роботи за комп'ютером, виникли макети тернопільських храмів - знищеного у 1954 р. неоготичного парафіяльного костелу, домініканського костелу (сучасної катедри), Надставної церкви, єзуїтського костелу та синагоги. Тоді завдяки ініціативі краєзнавця Тараса Циклиняка, художника і скульптора Дмитра Мулярчука та інших людей нами був втілений перший великий проект - бронзовий макет довоєнного Тернополя, перший в Україні вуличний макет такого типу. Після цього ми втілили ще декілька схожих проектів. Далі буде! Це моє запитання буде мабуть найцікавішим саме для мене, хоча я впевнений що і всім нашим читачам буде цікаво про це дізнатися. Зараз у Тернополі розміщено дві твої роботи із бронзи, а скільки їх є загалом і де на них можна глянути? Фактично в Тернополі вже є три бронзові вуличні макети, у створенні яких я брав активну участь: макет довоєнного Тернополя - поблизу входу в катедральний собор, макет парафіяльного костелу - між пам'ятником Соломії Крушельницькій та центральним універмагом, і макет першої тернопільської гімназії - на вулиці Сагайдачного, змонтований у листопаді минулого року на фундаменті будівлі цієї школи, що була зруйнована під час боїв за Тернопіль у квітні 1944 року. Крім них, у Луцьку поруч із замком Любарта, В'їзна вежа якого зображена на 200-гривневій купюрі, знаходиться його бронзовий макет. Цей монумент також створила наша творча група: Дмитро Мулярчук, Володимир Дусан і я. Такі макети є цікавими туристичними родзинками для туристів, поціновувачів архітектури, а також людей із вадами зору, котрі можуть на дотик "побачити" той чи інший об'єкт. Ну от і помаленьку переходимо до планів на майбутнє… Я знаю що 2-го січня ти одружився, з чим тебе власне і вітаю! А ким себе бачить Володимир Кріса через п ’ ять років? Тато астроном, який готує свою сім ’ ю до польоту на місяць, чи може садівником який вирощує для своєї родини яблука без ГМО? Щиро дякую! Попереду у Володимира Кріси дуже цікава та насичена програма: сімейне життя, подорожі, участь у нових творчих проектах, опанування нової професії архітектора та навчання. Недарма кажуть: вік живи, вік учись! Ну і в кінці нашої розмови побажай чогось нашим читачам. Бажаю всім читачам бути розумними і мудрими. Вчіться, читайте, навчайтесь чомусь новому. Якщо маєте таланти, але ще не досягнули успіху - обов'язково розвивайте свої навики та ставайте професіоналами у своїй справі, а там і результат не забариться)
Головне
Українська душа: виставка Олесі Гудими

Українська душа: виставка Олесі Гудими

Іван Хворостецький – художник свого часу

Іван Хворостецький – художник свого часу

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Блог
КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО АКСАМБЛЮ ТАНЦЮ "НАДЗБРУЧАНКА"

КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО АКСАМБЛЮ ТАНЦЮ "НАДЗБРУЧАНКА"

КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО КАМЕРНОГО ХОРУ "БРЕВІС"

КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО КАМЕРНОГО ХОРУ "БРЕВІС"

КОНЦЕРТ Наталії ПРИСІЧ (сопрано)

КОНЦЕРТ Наталії ПРИСІЧ (сопрано)

КОНЦЕРТ заслуженої артистки України Надії ТАТАРЧУК та Наталії БОЙКО

КОНЦЕРТ заслуженої артистки України Надії ТАТАРЧУК та Наталії БОЙКО

Туризм
Відгомін історії. Замок у Дубно

Відгомін історії. Замок у Дубно

Що цікавого приховує Берестечко?

Що цікавого приховує Берестечко?

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Галопом по Чернівцях

Галопом по Чернівцях

МГО
Христина Юрчак; Завжди захоплювалася співачкою Шакірою

Христина Юрчак; Завжди захоплювалася співачкою Шакірою

І ще про YouthSpeak Forum

І ще про YouthSpeak Forum

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...