Клуб настільних ігор "DarkSide"
Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я в неї вірю... Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, спілкуватимусь, з Миколою Костюком, котрий є членом та екс-президентом локального комітету громадської організації «AIESEC» у Тернополі. Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки, а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Костюк Микола Ігорович; Дата народження: 19 грудня 1997 року; Сімейний стан: не одружений; Освіта: ТНЕУ, ф-ет комп’ютерних інформаційних технологій; Громадська д-ть: Відокремлений підрозділ ВМГО «Айсек в Україні» у місті Тернопіль; Трудова д-ть: ТНВК №15;   Що? Ким ти мріяв стати в дитинстві? Мрії про майбутню професію мінялися дуже часто. Під час навчання в музичній школі мріяв стати піаністом, пізніше провізором, в дев’ятому класі – програмістом. За останні три роки бачення майбутньої професії також часто мінялося, але поки що зупинився на розвитку у сфері медіа та маркетингу. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Обмірковуючи дитячі роки, розумію, що прикладом для наслідування завжди були батьки, які всього досягали самі. Бабусі з дідусями, мама з татом не були із заможних сімей, але домоглися свого – переїхали в місто, надбали майно, виростили розумних і порядних дітей. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? У дитинстві займався плаванням, малюванням, музикою. Більшу частину часу приділяв останньому, оскільки вчився у музичній школі, яку закінчив по спеціальності вокалу та фортепіано. В той час я не вважав це своїм хобі, але зараз розумію що без музики мені важко. Коли приходить меланхолія починаю співати, грати і настрій покращується. Твій улюблений предмет у школі? В школі полюбляв інформатику. Пам’ятаю що інколи вчителі просили пояснити однокласникам як працювати з графічними редакторами, офісними інструментами. З якою успішністю ти закінчив школу? Школу закінчив з середнім балом 10. Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? У сім’ї нас четверо. Маю молодшого брата. Який твій улюблений колір? Улюблений колір блакитний. Він символізує для мене небо, простір і безмежні можливості. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Все дитинство мріяв про собаку або кота, але батьки погодилися лише на великий акваріум з кількома рибками.     Як? Коли? Чому? Миколо, коли ти вперше, і за яких обставин долучився до громадського життя у Тернополі? Це був «AIESEC»? Дуже люблю розповідати історію про свій вступ в організацію. Вона мені нагадує, що інколи неуважність може змінити життя. В період вступу в коледж, я мріяв стати програмістом і працювати в компанії Google, в омріяному місті Нью-Йорк. Я розумів що для цього мені потрібна англійська, і взагалі, було цікаво як це – жити в іншій країні, я хотів побувати перед цим за кордоном. Одного зимового дня в 2015 році я познайомився з дівчинкою, яка раніше була в організації, та розповіла, що AIESEC робить міжнародні обміни студентів. Я зацікавився і підписався на оновлення організації, і в один момент побачив новину про відкриту реєстрацію. Оскільки я знав лише той факт що AIESEC робить стажування, то був в шоці, коли мені подзвонили і запросили вступити в організацію. Тієї зими, на початку 2016 року, я отримав підтвердження про прийняття мене AIESEC.    Мені відомо, що приблизно місяць назад, ти склав з себе повноваження президента локального комітету «AIESEC» у Тернополі. Думаю багатьох наших читачів цікавить, от як взяти і стати президентом? Що для цього треба зробити? Гарно вчитися, чи може комусь заплатити?    9 вересня ми обрали Президента Локального Комітету на наступний рік. Він вступає у свої повноваження 1 лютого, а до цього часу я ще буду на позиції діючого Президента. Якщо говорити про те, що потрібно зробити для того, щоб стати Президентом, то тут універсальної формули немає. Кожен кандидат є унікальним і Локальний Комітет сам обирає людину, ідеї, цінності та візія якої збігаються з потребами організації. Потенційний кандидат повинен мати високий рівень англійської, навички побудови та менеджменту команди, зовнішньої та внутрішньої репрезентації, але найголовніше – це розділення цінностей організації та віра в те, що AIESEC може змінити світ на краще, адже це саме те, що потрібно для того щоб організація стабільно розвивалась і продовжувала свою діяльність. На щастя, гроші тут не допоможуть нікому. А зі свого досвіду можу розповісти, що за 2 роки моєї роботи в організації я неймовірно змінився та розвинув безліч особистих та професійних навичок, які допомогли мені здобути посаду Президента Локального Комітету. Будучи членом міжнародної громадської організації, яка займається міжнародними обмінами, ти напевно побував у багатьох країнах, де був, і що найбільше запам’яталося? Так, лише завдяки AIESEC я побував у 3-ох країнах. Кожна з них залишила незабутні емоції на все життя. Першою країною стала Туреччина, яку  я відвідав літом 2016 року, куди я поїхав на своє стажування, щоб навчати школярів англійської мови. Ця країна запам’яталася своєю культурою, традиціями та гостинністю турецького народу. Окрім цього, на стажуванні я познайомився, працював та спілкувався із більш ніж 60-ма людьми із 20-ти країн світу. Перед своїм терміном Президента AIESEC в Тернополі, я побував у Словаччині. В той час відбувалася регіональна конференція для усіх Президентів європейських міст, де діє організація. Було шалено приємно побачити тих людей, які працюють на благо своїх країн і займають таку ж посаду як і я. Останньою на сьогоднішній день була Польща, куди я попав у склад команди, яка займалася відеозйомкою Національної Конференції і підготовкою щоденних відеозвітів протягом 3-ох днів. Ця подорож запам’яталася найбільше, тому що перед поїздкою я мав багато стереотипів про цю країну, які розвіяв протягом свого перебування і спілкування з поляками.       Микола Костюк перестав бути «Президентом», що далі він робитиме? Після закінчення свого терміну планую продовжувати свою діяльність в національному офісі організації та стати національним директором одного із напрямків. Якщо би хто запитав чому мені не завершити свій досвід і не взятися за щось нове, то моя відповідь буде такою: я не покину організацію допоки не побачу, що мені більше намає чого тут навчитися і чого віддати. Щодня я стикаюся із ситуаціями, коли я бачу позитивний вплив на суспільство, який я зробив раніше. Серед таких можу поділитися історією Мурата з Туреччини, який став прикладом того, як організація розвиває лідерство серед молоді. Хлопець приїхав до Тернополя, щоб працювати на проекті в Копичинцях. Його особистою ціллю було зрозуміти чого він хоче досягнути в житті. Моїм завданням на його проекті було супроводжувати його роботу, розвиток та особисту рефлексію. Так, в ході однієї із розмов він зрозумів що хоче відкрити свій стартап в Стамбулі. Моє завдання було виконаним - він визначився з особистими цілями. Нічого неймовірного, правда? Але переломним для мене моментом був день, коли я дізнався, що він втілив свою мрію у життя. Після цього, я не можу перестати думати про те: а що, якщо ми зможемо залучити і розвинути таким чином усю молодь на цій планеті? Хіба це не стане суттєвим вирішенням проблеми реалізації людського потенціалу? Це амбітна ціль, але я в неї вірю і допоки зможу, до тих пір і буду працювати в AIESEC.
Леся Голик: Літо час мандрів Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, матиму бесіду, не аби з ким, а з мером Тернополя, щоправда, поки що, лише молодіжним мером) Проте я вірю що у неї ще все попереду… Сьогодні моєю співрозмовницею буде Леся Голик, котра, окрім шефства над молоддю Тернополя, це є головою Тернопільського «СУМу». Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Голик Леся Володимирівна; Дата народження: 29 вересня 1985 року; Сімейний стан: незаміжня; Освіта: вища юридична та педагогічна; Громадська д-ть: СУМ з 2007 року, займані посади – Писар осередку, Скарбник осередку, Головний виховник, Голова, Голова Крайової виховної ради; Трудова д-ть: працювала юристом, секретарем, гувернанткою, адміністратором ігрової кімнати, адміністратором піцерії, читала лекції в США, Естонії;   Що? Ким ти мріяла стати в дитинстві? Дитячим лікарем, вихователем або вчителем. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Не пригадую. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? Любила і люблю читати, вишивати, активно відпочивати – кататись на велосипеді, роликах та ковзанах, мандрувати. Твій улюблений предмет у школі? Зарубіжна література. З якою успішністю ти закінчила школу? Все було 4-5 (8-11 балів). Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? В мене є молодша сестра. Який твій улюблений колір? Синій та його відтінки. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Є собака-ротвейлер Налеля та кіт девон-рекс Анфіса та два равлики.     Як? Коли? Чому? Як, коли, чому, ти стала членкинею «СУМу» ? Це був твій перший доторк до громадського життя міста? Привела подруга, майже одразу я забула про це, потім прийшла знову, поїхала на семінар – після нього лишилась. Так, це був перший досвід. Чи відчуваєш ти різницю, між діяльністю Лесі Голик як простого члена організації, і як голови Тернопільського «СУМу»? В чому вона полягає, і скільки часу в день, на даний момент ти тратиш на головування в організації? Різниці не відчуваю. Для мене бути членом ГО – це чітко розуміти відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Час витрачаю за потребою. Часто це може не фізичний час, а наприклад, думки про табір під час бігу чи плавання. Наразі окрім керівництва у своїй первинній організації, ти ще є, молодіжним мером Тернополя. Як так склалося, що тебе до цього спонукало, можливо хтось надихнув саме до такого рішення? Є інші ГО з якими ми перетинались. Тож, якось так склалось, що мені запропонували спробувати власні сили у боротьбі за крісло молодіжного мера. Я спробувала. Підозрюю, що по роду своєї діяльності, тобі доводилося організовувати безліч акцій та заходів, а який, особисто тобі запам ’ятався найбільше і чому? Важко сказати. Можливо, це сумівські табори? А може акція «Ще одна писанка» з розфарбовуванням півкуль-обмежувачів? Важко сказати. Ну спілкуючись з молодіжним мером Тернополя, мабуть логічно було б запитати, чи не планує Леся Голик найближчим часом стати наприклад, депутатом тернопільської міської ради, чи може навіть посперечатися за місце керівника Тернополя, з Сергієм Віталійовичем? Є в тебе в планах щось подібне?    Ні, не планую. Можливо, це досить дивно звучить, але для мене ця посада і робота – це не про політику. Це про комунікацію та співпрацю. Робити для когось і на користь місту і ГО. Як і ким ти себе бачиш через п ’ ять років? Думаю, за п’ять років я відвідаю ще кілька нових країн, п’ять разів скупаюсь в ополонці, відбуду щонайменше п’ять літніх таборів (або десять якщо пощастить) і нарешті в Управі осередку будуть мої вихованці, яким на той час буде по вісімнадцять років. А давай на кінець нашої приємної і цікавої розмови, молодіжний мер «Файного міста», побажає чогось нашим читачам! Літо – час мандрів. Ніякі паспорти, гроші і все інше не повинно заважати мандрам влітку. Тож – на кожен смак і гаманець наш край дає купу можливостей. Потрібно лише бажання!  
І ще про YouthSpeak Forum Що таке YouthSpeak Forum і навіщо туди запрошують молодь?   YouthSpeak Forum - одноденна конференція, що виступає платформую для співпраці трьох секторів (бізнес, влада та громадськість).   Мета форуму: визначати актуальні проблеми та створити проекти що будуть їх розв’язувати. презентувати молоді актуальні можливості в Україні, щоб мінімізувати робочу еміграцію закордон.   Чому цільова аудиторія форуму молодь?   Це зроблено спеціально для того, щоб дати молодим людям можливість відчути відповідальність, за зміни в країні. Адже, молодь це рушійна сила, що може робити зміни, вона є не заангажованою, повною нових ідей та має можливість приділити час “проектам-змін”.   Що буде на форумі? Мотивуючі спікери та надихаючі спічі; Панельна дискусія з представниками OOH, Міністерства молоді і спорту України, EY, Comfy, AIESEC, Корисні воркшопи від українських та міжнародних  компаній; Простір для знайомств та нетворкінгу; Вирішення бізнес-кейсів та участь у розробці майбутніх проектів; Подарунки від партнерів заходу.   Цей форум дасть можливість зрозуміти як і де шукати вже існуючі можливості, як їх створювати та де брати мотивацію для реалізації власних проектів. Більше про форум, його спікерів та партнерів на сайті: aiesec.ua/youthspeak/   Чи є можливості для прогресивної молоді в Україні? Більш ніж половина молоді, а саме 55% молодих людей віком 18-29 років планують поїхати з України назавжди. Бажання високої та стабільної заробітної плати мотивує близько 6.4 млн юних українців до пошуку роботи закордоном. Трудова еміграція є однією з головних причин втрати молодого покоління з території України. Чи справді в Україні немає достойних можливостей для молоді? Можливості – є! Зараз на ринку праці в Україні «кадровий голод», це означає, що якщо раніше на одну вакансію було п’ять претендентів, то сьогодні ми маємо співвідношення двоє до одного робочого місця. Тобто, знайти роботу зараз набагато простіше ніж скажімо 2 роки тому. Попри це, останніми роками в Україні почали відкривати іноземні підприємства, де рівень зарплатні вищий, аніж на українських. Втім, це не означає, що не потрібно бути фахівцем, щоб отримати роботу. Для того, щоб отримувати хороші гроші кожного місяця, потрібно володіти певними навичками, які сприятимуть високій зарплатні. Ключові навички у 2015 та 2020 рр. 2015 2020 1. Комплексне розв’язання проблем 1. Комплексне розв’язання проблем 2. Взаємодія з людьми 2. Критичне мислення 3. Уміння керувати людьми 3. Креативність 4. Критичне мислення 4. Уміння керувати людьми 5. Уміння вести переговори 5. Взаємодія з людьми 6. Контроль якості 6. Емоційний інтелект 7. Орієнтація на клієнтів 7. Уміння аналізувати та приймати рішення 8. Уміння аналізувати та приймати рішення 8. Орієнтація на клієнтів 9. Уміння слухати й запитувати 9. Уміння вести переговори 10. Креативність 10. Гнучкість мислення   Гарячі можливості для себе ти знайдеш на YouthSpeak Forum. Ми підготували пропозиції від бізнес сектору, уряду та молодіжних організацій. Реєстрація на захід: /goo.gl/4C9R1q instagram форуму тут: goo.gl/1p4b1P facebook event: goo.gl/Y23bgQ Матеріал підготовлений на базі опрацьованої інформації з сайтів: https://zik.ua/ , https://cnrj.org/ , https:// 24tv.ua/ , https://studway
Wendy McNeill - In Bocca Al Lupo Вологість повітря носила запах затхлого бавовни І спалювання цукру Червоний місяць над солоноватою темною водою Шепіт небезпека Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Цікаво, чи ми повинні були залишити дорогу Сицилію Я сталевий очерет, прокладки і ластовинка Я сяю зелений Набір в волоський горіх Він створив мене любов'ю І я його найкращий постріл При виході з верфей І почав свій музичний магазин Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Його очі стали нервовими, його дотик став грубим Думаю, це заважало йому, що ніхто не любить наші мелодії Французи присягнулися за вальси, ірландські джиги і барабани Креоли вимагали поривчастий синтез Він був таким відважним чоловіком з очима бурштину Товсті чорні волосся і бочка на грудях Але sfortunato була його рука Навіть найкраща гармошка не може врятувати нещасливу людину Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Я бажаю, щоб ми ніколи не залишили дорогу Сицилію Чи доводилося вам коли-небудь прощатися з відстані Знаючи, що це було назавжди в одну гостру мить Я висунувся з його рук і врізався в підлогу Як поліцейські прорвалися через партію і розірвали чоловіків через задню двері Трьохсот італійців були заарештовані в цей день Як офіцер був розстріляний і було пред'явлено звинувачення Деяких судили, а потім виправдали Але натовп все ще наполягав, що вони це зробили Вони увірвалися у в'язницю кричали "хтось заплатить!" Мій солодкий творець був серед невинних, що линчувалися того дня Ах, у бокка аль лупо Ах, crepi il lupo Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Я бажаю, щоб ми ніколи не залишили дорогу Сицилію Ла Меріка, будь ласка, не будь ласка Місце, яке любить музику і людину, яка мене зробила Ці доки є військовою зоною, такою жорстокістю Crepi il lupo Автори пісень: Wendy Mcneill Текст пісні "In Bocca al Lupo", © KOBALT MUSIC SERVICES LTD
Українська душа: виставка Олесі Гудими В Тернопільському обласному художньому музеї 1.06.18р. відкрилась виставка тернопільської мисткині Олесі Гудими "Українська душа".
Головне
Українська душа: виставка Олесі Гудими

Українська душа: виставка Олесі Гудими

Іван Хворостецький – художник свого часу

Іван Хворостецький – художник свого часу

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Блог
Гуркіт - DJ Валя

Гуркіт - DJ Валя

Володимир Кріса: Мене завжди цікавили різні галузі знань...

Володимир Кріса: Мене завжди цікавили різні галузі знань...

Репертуар лялькового театру лютий-2019

Репертуар лялькового театру лютий-2019

Репертуар лялькового театру на червень 2018р.

Репертуар лялькового театру на червень 2018р.

Туризм
Відгомін історії. Замок у Дубно

Відгомін історії. Замок у Дубно

Що цікавого приховує Берестечко?

Що цікавого приховує Берестечко?

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Галопом по Чернівцях

Галопом по Чернівцях

МГО
І ще про YouthSpeak Forum

І ще про YouthSpeak Forum

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...

Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я  в неї вірю...

Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я в неї вірю...