Rone - Origami
Клуб настільних ігор "DarkSide" Думаю, що кожен з вас, хоч раз у житті, грав якусь настільну гру. Саме про це, ми сьогодні поспілкуємося, з засновником клубу настільних ігор «DarkSide» - Михайлом Моргуном.   Привіт, Михайле. Перше, що мабуть варто запитати, чому вирішили створити клуб, і чому саме настільні ігри? Історія заснування клубу починається з дуже цікавої історії. Якось я, з друзями і сестрою, волонтерили у Києві, на концерті одного музичного гурту. Концерт затягнувся, метро закрилось, у всіх квитки на завтрашній, точніше вже на той час, нинішній день, і тут я згадав, що колись у аналогічній ситуації, наша знайома повела нас з сестрою, у одне цілодобове анти кафе на «шулявці», і ми пішли туди. У анти-кафе, як ви розумієте, є найрізноманітніші настільні ігри… Хороша дружня компанія + гітара + настільні ігри = любов до всього вище переліченого. Але до клубу було ще далеко… Приїхавши у Тернопіль, наш запал трішки спав, але десь через тиждень мене запросили на день народження до друга, де я знову грав настільні ігри… Після цього ми з сестрою вирішили купити «Уно», потім нам стало мало одної настільної гри, і ми купили «Соботера»… Пізніше у мене був день народження, і вгадайте що мені подарували… чергову «настолку», потім день народження у сестри, і таким чином у нас наразі є близько 20-ти настільних ігор. Згодом, ми почали запрошувати до себе до дому друзів пограти в ігри, та ходити з тими ж іграми до них в гості… Але чесно кажучи у гостях не дуже награєшся, бо господар чи господиня, завжди хочуть чимось пригостити, та й ще було б добре про щось поговорити… Тому виникла ідея почати збиратися на більш-менш постійній основі, та на нейтральній території. Спочатку нас було 5-7, потім 10-12, а тепер майже кожного разу приходить близько 30 людей, часом навіть буває що столів та стільців не вистарчає для всіх) І ось десь в середині лютого, я вирішив надати нашим зібранням більш офіційного статусу, щоб до нас змогли долучатися не лише друзі та знайомі, а і будь хто, хто любить або має бажання навчитися грати настільні ігри.              Чому « DarkSide »? Ми обговорювали різні цікаві варіанти, пропонувалися дуже різноманітні назви, починаючи від імен персонажів з гри «Бенг», закінчуючи різноманітними абревіатурами. Проте, якось так склалося, що в один ігровий день, граючи в «Соботера» та «Бенг», а це командні ігри де є добрі і є злі, ми досить часто за столом вживали фразу: «переходь на темну сторону». Воно відклалося у голові одного з гравців, і наступного дня він запропонував назвати клуб «DarkSide». Я порадився з сестрою і ми вирішили що це чудовий варіант.         Який вік учасників? Кого більше хлопців чи дівчат? І хто частіше перемагає, жіноча інтуїція чи чоловіча логіка? Співвідношення хлопці – дівчата, приблизно 60 на 40. А от в успішності різниці між хлопцями і дівчатами немає, тут стать гравця не має значення)Стосовно віку, то це в основному молодь, школярі старших класів, студенти, люди які уже закінчили навчання але ще не одружені, але є і люди які уже одружені, навіть дітей уже мають, але все одно приходять періодично до нас на ігри, щоб трішки розтрясти свій мозок у дружній веселій атмосфері) Чи може до ігор вашого клубу долучитися кожен бажаючий, якщо так, то як це зробити? На ігри може приходити будь хто, незалежно від статі чи віку, просто варто долучитися до нашої групи у ФБ: https://www.facebook.com/groups/767499003631578/   і слідкувати за новинами, або зателефонувати особисто мені і я розкажу усі деталі. Михайло – 0963504612 .
Гуркіт - DJ Валя Тернопільський виконавець Гуркіт презентував кліп на лірико-сатиричну пісню "DJ Валя" DJ Валя ля ля Гуди танцмайдан Оцю пісню ля ля ля Іще раз постав DJ Валя файна краля Диски ставить натовп бавить Щастя й радість нам сформує Цей музичний сувенір Подарує DJ Валя любить смузі Там дві трубочки собі і подрузі Квіти носять фани вдячні Та й що ще хотіти? Робота не бий лежачого Дитинко, дай тобі Боже щєсті і здоровля і многая благая літа А завантажити запис у форматі mp3 можна на сайті SoundCloud.com
Леся Голик: Літо час мандрів Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, матиму бесіду, не аби з ким, а з мером Тернополя, щоправда, поки що, лише молодіжним мером) Проте я вірю що у неї ще все попереду… Сьогодні моєю співрозмовницею буде Леся Голик, котра, окрім шефства над молоддю Тернополя, це є головою Тернопільського «СУМу». Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Голик Леся Володимирівна; Дата народження: 29 вересня 1985 року; Сімейний стан: незаміжня; Освіта: вища юридична та педагогічна; Громадська д-ть: СУМ з 2007 року, займані посади – Писар осередку, Скарбник осередку, Головний виховник, Голова, Голова Крайової виховної ради; Трудова д-ть: працювала юристом, секретарем, гувернанткою, адміністратором ігрової кімнати, адміністратором піцерії, читала лекції в США, Естонії;   Що? Ким ти мріяла стати в дитинстві? Дитячим лікарем, вихователем або вчителем. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Не пригадую. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? Любила і люблю читати, вишивати, активно відпочивати – кататись на велосипеді, роликах та ковзанах, мандрувати. Твій улюблений предмет у школі? Зарубіжна література. З якою успішністю ти закінчила школу? Все було 4-5 (8-11 балів). Ти одна дитина у сім ’ ї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер? В мене є молодша сестра. Який твій улюблений колір? Синій та його відтінки. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Є собака-ротвейлер Налеля та кіт девон-рекс Анфіса та два равлики.     Як? Коли? Чому? Як, коли, чому, ти стала членкинею «СУМу» ? Це був твій перший доторк до громадського життя міста? Привела подруга, майже одразу я забула про це, потім прийшла знову, поїхала на семінар – після нього лишилась. Так, це був перший досвід. Чи відчуваєш ти різницю, між діяльністю Лесі Голик як простого члена організації, і як голови Тернопільського «СУМу»? В чому вона полягає, і скільки часу в день, на даний момент ти тратиш на головування в організації? Різниці не відчуваю. Для мене бути членом ГО – це чітко розуміти відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Час витрачаю за потребою. Часто це може не фізичний час, а наприклад, думки про табір під час бігу чи плавання. Наразі окрім керівництва у своїй первинній організації, ти ще є, молодіжним мером Тернополя. Як так склалося, що тебе до цього спонукало, можливо хтось надихнув саме до такого рішення? Є інші ГО з якими ми перетинались. Тож, якось так склалось, що мені запропонували спробувати власні сили у боротьбі за крісло молодіжного мера. Я спробувала. Підозрюю, що по роду своєї діяльності, тобі доводилося організовувати безліч акцій та заходів, а який, особисто тобі запам ’ятався найбільше і чому? Важко сказати. Можливо, це сумівські табори? А може акція «Ще одна писанка» з розфарбовуванням півкуль-обмежувачів? Важко сказати. Ну спілкуючись з молодіжним мером Тернополя, мабуть логічно було б запитати, чи не планує Леся Голик найближчим часом стати наприклад, депутатом тернопільської міської ради, чи може навіть посперечатися за місце керівника Тернополя, з Сергієм Віталійовичем? Є в тебе в планах щось подібне?    Ні, не планую. Можливо, це досить дивно звучить, але для мене ця посада і робота – це не про політику. Це про комунікацію та співпрацю. Робити для когось і на користь місту і ГО. Як і ким ти себе бачиш через п ’ ять років? Думаю, за п’ять років я відвідаю ще кілька нових країн, п’ять разів скупаюсь в ополонці, відбуду щонайменше п’ять літніх таборів (або десять якщо пощастить) і нарешті в Управі осередку будуть мої вихованці, яким на той час буде по вісімнадцять років. А давай на кінець нашої приємної і цікавої розмови, молодіжний мер «Файного міста», побажає чогось нашим читачам! Літо – час мандрів. Ніякі паспорти, гроші і все інше не повинно заважати мандрам влітку. Тож – на кожен смак і гаманець наш край дає купу можливостей. Потрібно лише бажання!  
Luboku - Without You Любоку в Мельбурні створює глибоке, тіньове виробництво - круглі серпанки гармоній, відмічені темними і задушливими мелодіями - створені в композиції, які одночасно піднімаються та меланхоліки.
Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим... Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, спілкуватимусь, з Андрієм Назаренком, головою Тернопільського обласного фонду допомоги сиротам «Майбутнє сиріт».  Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.   Хто? П.І.Б.: Назаренко Андрій; Дата народження: 2 жовтня; Сімейний стан: Неодружений; Освіта: Вища, магістр; Трудова д-ть: Благодійність, громадська діяльність, робота з незахищеними дітьми та молоддю;   Що? Ким ти мріяв стати в дитинстві? Я зовсім не пам’ятаю ким хотів стати, бо не мав такої можливості - мріяти. Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування? Не наслідував нікого, можливо з фільмів хтось і був, але я не пам’ятаю чітко. Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз? Хобі у мене не було у школі, але зараз захоплююся вивченням англійської, читаю літературу яка дає можливість мені розвиватися професійно. Твій улюблений предмет у школі? Англійська та хімія. З якою успішністю ти закінчив школу? 4. Який твій улюблений колір? Синій. Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати? Киця Марта, собаки Лілі та Мек.     Як? Коли? Чому? Почнемо цей блок запитань, з напевно найважчого, для тебе періоду життя - з дитинства. Я не питатиму тебе про весь час перебування в інтернаті, бо тоді наша розмова затягнеться на пару днів, розкажи нашим читачам свій найяскравіший спогад з даного етапу твого життя. Найяскравішими спогадами мого життя, є моменти, коли до нас приїжджали волонтери і з нами проводили час, а також літні табори, а найголовніше, що я отримав шанс поїхати в США в 11 років. Так склалося, що тобі довелося навчатися в школі-інтернаті, як, коли і за яких обставин, наступив той момент, коли ти зрозумів що можеш, хочеш, мусиш, допомогти, таким самим випускникам, яким колись був ти? Цей момент був, коли я вже жив у США зі своїми прийомними батьками. Тоді через 6-8 місяців, я довго думав про майбутнє тих, кому не так пощастило як мені в житті. І поговоривши зі своїми батьками про таку можливість, вони мене в тому підтримали. І так я приїхав в Тернопіль щоб створити фонд допомоги дітям-сиротам, які живуть та виходять з інтернатів. Благодійний фонд «Майбутнє сиріт», чим ви займаєтеся, що конкретно робите, щоб дітям без батьківської опіки жилося хоч трішки краще та легше? Як і чим може вам допомогти простий тернополянин чи тернополянка? Основними нашими заходами у фонді, є навчання практичним навикам вихованців інтернатних закладів, популяризація сімейних форм виховання дітей замість інтернатів, матеріальна підтримка випускників, які опинилися в складних обставинах і не можуть дати собі ради. Ми проводимо екскурсії для дітей з інтернатів, спілкуємося, даємо їм надію що все буде добре у їх житті, і що ми у них є, якщо труднощі будуть у їх житті. Тернополяни можуть допомогти волонтерством та участю в наших програмах, а найголовніше, усвідомити що не цукерками треба допомагати дітям з інтернатів, і не вестися на жалість, тих хто у них просить. Треба розумно надавати благодійну допомогу і свідомо. Про Андрія Назаренка як голову благодійного фонду ми трішки уже поговорили, а тепер поговоримо про тебе як особистість, як про простого амбіційного громадянина. Знаю що ти постійно стараєшся навчатися чомусь новому, ким, де і як бачить себе Андрій Назаренко через 5 років? Зараз вивчаю соціальне підприємництво, і через 5 років, бачу себе успішним соціальним підприємцем, і вже заробляємо на свою діяльність а не тільки просимо допомоги. Наше інтерв’ю поволі підходить до завершення, і тут, я тебе попрошу розказати нашим читачам те , про що ми ще не говорили, але на твою думку обов’язково про це треба розказати. Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим, а не так, ось на тобі, і мені тепер плюс в карму. Ну і останнім штрихом нашої бесіди, стане побажання чогось цікавого від тебе, усім хто прочитає нашу статтю. Побажай чогось нашим читачам. Завжди треба використовувати можливості, які даються в Тернополі, в Україні і за кордоном і не знаходити виправдання, що не зможу, я не вартий того… Адже все є досвід, і його треба використовувати, яким би не був результат, і головне вірити в себе.
Головне
Українська душа: виставка Олесі Гудими

Українська душа: виставка Олесі Гудими

Іван Хворостецький – художник свого часу

Іван Хворостецький – художник свого часу

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Виставка Михайла Голютяка (м.Золочів)

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Кераміка та живопис Маріанни Вахняк. "ТЕПЛО"

Блог
Гуркіт - DJ Валя

Гуркіт - DJ Валя

Володимир Кріса: Мене завжди цікавили різні галузі знань...

Володимир Кріса: Мене завжди цікавили різні галузі знань...

Репертуар лялькового театру лютий-2019

Репертуар лялькового театру лютий-2019

Репертуар лялькового театру на червень 2018р.

Репертуар лялькового театру на червень 2018р.

Туризм
Відгомін історії. Замок у Дубно

Відгомін історії. Замок у Дубно

Що цікавого приховує Берестечко?

Що цікавого приховує Берестечко?

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Тараканівський форт або Нова Дубенська фортеця

Галопом по Чернівцях

Галопом по Чернівцях

МГО
І ще про YouthSpeak Forum

І ще про YouthSpeak Forum

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Клуб настільних ігор "DarkSide"

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...

Андрій Назаренко: Хочеться, щоб люди свідомо і розумно надавали благодійну допомогу потребуючим...

Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я  в неї вірю...

Микола Костюк: Це амбітна ціль, але я в неї вірю...