|
Говорить Юрій Чумак:
Реалізувати свої задуми до кінця - неможливо, але працюючи цілеспрямовано, гадаю те, що я хотів, мені вдалося зробити. Хай судять глядачі, наскільки виставка цікава, наскільки я зміг відчути подих часу. Зараз саме працюю з іншими роботами, на яких хочу втілити час, в якому я живу. Дуже прикро, що Україна така принижена тепер. І мені хотілося в своїх роботах підняти той моральний дух, який завжди був притаманний українцям. Наша держава, я вірю, відродиться по справжньому. Хоча це буде не скоро.
Сам я зі Слобожанщини, але там тільки народився. А все своє життя прожив в Галичині. Полюбив цей край і стараюся відображати в творах, оскільки це для мене ніби друга Батьківщина, рідна земля. Живопису віддав 50 років. Завжди старався іти в ногу з часом. 70 років - це такий вік, що доживши до нього, вже можна жити стільки, скільки захочеш... Відносно планів важко сказати, я думаю трішки зупинитися і підвести риску під творчістю, під своїм життям вцілому. Можливо, підвівши цю риску, я буду продовжувати творити в якісь новій якості. Бо художник - це людина, для якої ніколи не закінчується творчий процес.
Ніколи не задумувався і не рахував скільки картин намалював, але зробив дуже багато. Настільки багато, що, коли я подумки повертаюся у далеке минуле, у свої мистецькі початки, то мені здається, що це було так давно. Першу картину важко пригадати. Це була весна. На ній зображено берізку, яка починає вкриватися пухом, але ще є талий сніг. На снігу сидять ворони. Біля берізки стоїть дівчина. Вона тримає в руках гілочку. Отака моя перша картина.
Для художника немає улюблених картин. Вони всі мені близькі. Я їх кожну ціную, майже одинаково. Але хотів би відмітити "Великого київського князя Святослава Завойовника", в якого я вклав дуже багато праці. Гадаю цей князь для України є знаковий, тому що все, що ми зараз маємо - створене в основному мечем Святослава, правда маємо в дуже обкусаному вигляді. Але потужну українську імперію створив саме він. Також дуже пекуча для мене тема, зображена на картині "Освячення ножів". Тут відображено український народ, коли в нього увірвався терпець. З історії - це коли люди повстали, але не мали чим воювати. Зброю мали дуже примітивну, перше-ліпше, що попало до рук. Тобто Коліївщина, але все-таки я хотів відобразити тут урочистий момент, коли боротьба за волю була освячена церквою. А наслідки, звичайно, дуже сумні. Головне, що українці на крутих історичних зламах вміють постояти за себе, за свою волю, за свою Батьківщину. Історія нашого народу і є тим джерелом, з якого я черпаю свою експресію. Коли настають скрутні періоди у народу з'являється пасіонарна енергія. І я гадаю, що в нас повинна вона зявитися знову невдовзі. Такий народ непереможний.
Ігор Дуда, директор художнього музею, мистецтвознавець:
Роботи Юрія Чумака тут, у художньому музеї, виставляються не вперше. І в спілці художників, і в краєзнавчому музеї, і в нас, у художньому музеї уже були його індивідуальні виставки. Наші контакти і стосунки з Юрієм Чумаком дуже тісні, особисто знаємося більше 50 років. Він подарував музею 89 етюдів, ескізів і картин, які поповнили нашу збірку. Між іншим, ми готуємо до друку каталог музейної збірки "Живопис і скульптура", де кілька сторінок буде відведено якраз творчій спадщині Юрія Чумака. Мені подобається те що в одній особі художника, який самовіддано працює на ниві мистецтва протягом десятків років, працелюбність поєднується з талантом. А так не дуже часто буває, бо людина або талановита, або працьовита, а тут в нього це поєднується. Він завжди прагне до якихось нових пошуків і те, що тут виставлено - переважно нові, станкові роботи. Але треба мати на увазі що він художник-монументаліст. І в Тернополі і поза Тернополем багато є його монументальних декоративних розписів громадських будинків. Ескізи цих розписів зберігаються в нас. Ми в свій час також їх виставляли. Мені подобається те, що він мислить не просто якимись такими жанровими категоріями: пейзаж, портрет, якась інша тема… У нього глобальна, наприклад, козацька тема, на яку рідко хто працює із художників. Я можу порівняти його хіба що із Володимиром Пінчуком, життя якого було присвячено двом темам: козацькій і шевченківській. І ця тема в Юрія Чумака дійсно розвинута. Мені подобається також його цикл купальських картин, які представляють нашу доісторичну епоху, представляють нашу праслав'янську історію, до якої мало хто звертається. І ці тематичні картини безперечно говорять багато про творчі можливості художника, тому що поряд з цим він виставляє і пейзажі і портрети. Мені теж подобається що всі ці картини сповнені бурхливою енергією, експресією, динамікою, емоційністю, яка, можливо, навіть не відповідає його творчій натурі, бо він людина спокійна, врівноважена. Але на полотні він щирий, безпосередній і це приваблює. Приваблює також його колір, такий динамічний, експресивний, можливо, подекуди декоративний і більше підходить до монументальних робіт, а не станкових. Але все таки, живопис - це є колір передусім. І я, коли бачу, наприклад, монохромний колір, я рахую що це не живопис, живопис повинен бути все таки кольоровий. І я думаю, що кожний, хто прийде на цю виставку, він знайде для себе щось нове, щось таке, чого він не бачив в творчості інших художників. І сподіваюся, що виставка, яку ми сьогодні відкриваємо, не остання.
Тамара Удіна, мистецтвознавець:
Ще коли Юрій Чумак робив першу графіку мене вражала та потужна сила, яка штовхала на монументальні речі. Такі вони були тематичні, глибокі. Кожний раз я бачила великий запас тої енергії як художника, як людини. Але хочу згадати ось таку річ. Процитую виступ Анатолія Вихруща на відкритті виставки в художньому виставковому залі спілки художників, трагічної виставки "Розсекречені документи, матеріали голодомору 33 року". Ми весь час говоримо про те, що дійсно ми багато страждаємо, ми дуже багатостраждальна нація, дуже багато на нас кожен раз насувалося такого що здавалося б неможливо, людина не витримає. І ось він сказав такі чудові слова: "Скільки ж ми будемо страждати? Скільки ж ми будемо говорити про те що, ми такі обездолені? Треба розпрямляти плечі, придбати великі крила. Треба дивитися дуже відкрито один одному в очі і злітати". Людина повинна стверджувати себе на землі. І ось сьогодні, коли ми відкриваємо цю виставку, хочу сказати, починаючи з його прізвища, ми можемо говорити який він українець, який він непередбачуваний в тих потужних формах руху, як він висловлює себе в мистецтві і висловлює себе як людина. Він не кричав, він не ходив, не бив себе в груди що от треба рахуватися зі мною, високо тримати. Хоч дуже часто і не приймали, але тільки не зрозуміло чому, а він потужніший за багатьох інших художників. Він просто мовчав і працював, але працював і кожного разу дивував. Кожний раз на виставці нові твори. На виставці він дає розповідь про те, що кожний раз набирає на себе "накрутку" отого колеса, і це колесо нам кожен раз починає все більше і більше розкривати його велику потужність як художника і людини. Ми завжди шукали той чумацький шлях, ще починаючи з 15 століття наші чумаки йшли за сіллю, за живильним матеріалом, який повинен був тримати цю землю і тримати людей на цій землі. І на сьогоднішній день чумаки не перевелися. Бачимо перед нами стоїть чумак, чумак який дивився на небо за зорями, коли тягнув вози і штовхав воли. Чумак, який в собі приніс всі народні традиції і переносить у зачаровані купальські ночі. Ця романтика від Юрія Чумака ніколи не відходила. Він весь у тому житі, в цих соняхах. Зверніть увагу, як на його полотнах живо написані соняхи, як відчувається той заряд від землі, від сонця. Я думаю немає людини, якій сонях не був би близький як смачними зернами, олією, так і ніжними жовтими пелюсточками, що несуть сонячне світло. І все разом це дає нам напругу людської радості. Але у Юрія Чумака також є багато контрастних робіт на тему людської зажури. Вони побудовані на контрастах світлого і темного, на особливій колоритній гамі, у якій він використовує червоне, синє, інколи жовте, але більше на тому світлі, яке дає нам надію. Дивлячись на його картини, складається враження, що їх малював художник у свої 30 чи 25 - настільки велика енергія в них вкладена. Тож бажаю творити і надалі, впевнена Юрій Чумак порадує нас ще новими і новими якостями.
Сторінка регіонального інформаційного порталу "Тернопльщина", присвячена Юрію Чумаку
|
