З нагоди презентації інтервю газеті "Тернопільська афіша" погодився дати Зорян Безкоровайний, фронтмен гурту "Неймлес".
- Розкажи як ви плануєте просувати цей диск?

- Цей диск ми вирішили просувати за всіма законами шоубізнесу, даний концерт і є початком нашого промо-туру. Як завжди, починаємо з Тернополя, тому що це рідне місто, ми тут живемо. Ми не переїжджали в Київ і не збираємося цього робити. Правильне рішення жити тут. Маленьке місто, в якому тебе всі знають, всі допомагають. Наступними будуть Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, потім Чернівці, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ.

- Де знаходите фінансування?

- Наразі єдиним фінансистом гурту є Вадим Возняк, до речі недавно він придбав лампові комбіки, ми на них всі граємо. Загальна вартість придбання шість тисяч доларів, тобто це все дорого. Просто ми старенькі музиканти і вже довели свою відповідність. От є така група "Ремонт води", її учасники це директорат фірми "Фоззі груп", знаєте такий в нас є супермаркет "Сільпо"... Оце приблизно в нас така сама ситуація. Ми вже своє ніби і заробляти навчилися, але без музики не можемо, отак собі і граємо. Шоубізнес нас менше цікавить, нас приваблює просто можливість пограти.

- Як відбувається процес творчості, як народжується пісня?

- Ми завжди писали, що автор пісень Неймлес. Безумовно, основними авторами є ті, хто залишились з початку 93 року, були засновниками гурту. Це я, Світлана Фролова, Сергій Бучинський. Але зараз в нас у гурті 9 чоловік, всі реально професійні музиканти і тому не можна вже говорити, що ми тільки самі автори, тому що зараз це вже повне співавторство. Це вже практично оркестр, а в оркестрі кожен музикант, якщо він хоче мати свою нішу, то він щось творить, додає щось своє. Ми приносимо буквально 4 акорди, пробуємо над ними працювати, а решта людей додає до цього.

- Альбом "Шось сталось у лісі..." - це підсумок роботи за який відрізок часу?

- Матеріал ми записали вже трішки давніше, ще до ре-юніону, коли Сергій повернувся з Києва у Тернопіль. Тут є пісні з різних часів, але в основному вони збирались на протязі 4-х років. Зараз простіше, тому що ми попрацювали пів року [після об'єднання] і в нас уже є, можливо не повністю, але матеріал на новий альбом. Головне, щоб була така робота, коли всі разом то дуже легко писати альбом. Погано писати, коли одні живуть в Києві, другі у Львові... Тому я думаю наступний альбом вийде просто по плану - наступного року. Ми там налагодили співпрацю, нас хочуть видавати і надалі. От і добре що хочуть, ми задоволені.

- Оркестр з 9-ти чоловік це перш за все велика технічна робота, скільки часу ви приділяєте репетиціям?

- Репетиціями займаємось на музичній базі, а там все розписано. Наприклад, нам на репетицію виділено 2 години. Тому, як то кажуть, не перший рік в кедах ходимо, за 5 хвилин підключаємось і відразу граємо. Граємо без запинок, тому що матеріалу дуже багато. Загальний час, який ми можемо грати складає десь біля 3-х годин. Ми робимо це для того, щоб у процесі концерту була можливість замінити пісню, в залежності від настрою публіки.

Далі Зорян, зі словами "дай я тебе поцілую", поліз обніматися, однак, після відмови, продовжив:

- Всі ми сексуально озабочєні. От запитайся, ви сексуально озабочєні? Так, ми всі сексуально озабочєні. В багатьох випадках ми граємо для того, щоб покрасуватися перед дамами, перед мужчинами, у нас дві дами в колективі. Тобто саме для цього ми граємо музику.

- Згадай концерт, який тобі найбільше сподобався за вашу багаторічну концертну діяльність?

- Мене найбільше запер концерт Рок-екзистенція 97 року, там був дуже хороший апарат, все в лампі, лампові комбіки. Одну пісню ми грали на відстройці, потім 5 пісень нам дали зіграти на самому фестивалі. Звук був чудовий, ми були дуже задоволені. Тепер уяви собі, весь цей апарат є в нас і ми на ньому проводимо репетиції. Це просто мене вражає, така от асоціація. Ми будемо грати всі свої концерти на цьому апараті. Тобто це ріст технологічний, але з іншого боку він впливає і на вуха, на задоволення від гри. Це дуже важливо. Крім того нас тоді дуже добре прийняли, всі любили і все таке інше.

- Тепер вам необхідний і власний транспорт.

- Так, у нас є свій "бусік". Тобто ми зараз є стандартна, перемісна банда, як "Бременські музиканти". Це коли люди складають все необхідне в "бусік", домовились про концерт, стали, пограли. Тут не стільки важливе фінансове забезпечення, скільки контакт з публікою і задоволення, яке ми отримали. Це нова ситуація в українській музиці, в шоубізнесі, якщо так можна назвати. Ми не залежимо від М1, ми не залежимо ні від кого, окрім себе. Нам потрібне місце де можна пограти, ну хоча б один слухач, який хоче це послухати, який би розклеїв афіші, прийшло б ще кілька таких самих слухачів.

- Який стиль ви граєте? Це панк?

- Ми граємо не зовсім панк, ми подорослішали. Панк ми грали в 93 році, коли створилися. Потім ми росли, ми видали 4 альбоми, кожен з них настільки відрізняється один від одного, що просто видно, як ми росли. На сьогодні наша музика змінилася, більшість членів і членкинь нашого колективу "висять" на музиці ритм-н-блюз. Ми звертаємось до теми 60-х років. Я думаю, це пов'язано з тим, що суспільство сьогодні настільки інформаційне, настільки воно нове, що дуже багато помилок можна зробити саме сьогодні, метаючись, не знаючи броду лізучи у воду. Нині в інтернеті живе бог. Тому ми повертаємось до 60-х років, коли цього всього ще не було а була можливість подумати і зробити вибір. Ми якийсь період "повисимо" на 60-х роках, на ритм-н-блюзі, просто на блюзі, на щасливому моменті 60-х років - любов врятує світ, це наша пісня і взагалі, наша ідеологія. Тобто подумаємо і можливо якийсь інший висновок буде, як жити в сучасному інформаційному світі, коли бог живе в інтернеті, а не в церкві.

- Як ви відноситесь до алкоголю?

- 2 роки підряд ми брали участь в марші свободи, який передбачає обмеження реклами алкоголю. Наші вимоги в тому, що алкоголь взагалі має зникнути з реклами. Коли куриш сигарети, там ти читаєш - куріння викликає імпотенцію, рак. Ми за те, щоб на пляшках горілки і на будь-якому алкоголі стояли точно такі самі написи. Щоби щезли ці величезні банери, біг-борди з алкоголем. Навзамін ми за те, щоб маріхуана була доступна в тій кількості, яка потрібна для людей, дозволити її споживання. Продавати горілку гріх, так як і інші наркотики, які продають українцям, знищуючи націю. Вільно продаватись повинна маріхуана, вона не є наркотиком. Це не героїн, не горілка, це навіть не кава. Це не сигарети. Кожен день ми бачимо, як нас скурюють, споюють, а разом з тим ведеться якась незрозуміла кампанія, що конопля це наркотик. Хоча її з XV століття козаки використовували, як і решта українців, як просто звичайну траву. Звідки пішло це нав'язування, що конопля це наркотик я не знаю. Напевно зі сходу, чи з півночі. Українці традиційно використовували коноплю саме в курінні, як відвари від важких шлункових хвороб.

Своїми думками поділився Вадим Возняк, вокаліст, меценат.
- Яким чином ти попав в гурт, яке місце займаєш у ньому?

- Наразі я не вважаю себе членом гурту, просто я співаю одну пісню зі всіма бо "пре". А взагалі я займаюсь звукорежисурою, відвідую курс професійної звукорежисури в Києві. В перспективі є бажання робити звук, якщо це буде приносити задоволення музикантам, мені, слухачам. Тобто це плани на якусь коротку - середню перспективу.

- Ви співаєте кілька старих хітів, Pink Floyd, який зміст ви вкладаєте в це?

- Колись, якшо пам'ятаєш, ми з тобою сиділи на кухні у Сергія і співали "Wish you were here" під гітару. Так от, це продовження тих традицій, це все продовжується і є велике бажання, щоб воно не припинялося.

Враженнями про презентацію ми поцікавились у глядачів. Говорить Микола Голубєв:

- Дуже хороший концерт, в плані того, яка атмосфера тут царює. Дуже приємний звук і дуже приємні люди, які тут зібралися. Сьогодні я, наприклад, побачив дуже багато своїх друзів, декого не бачив багато років. Це було приємно.

http://community.livejournal.com/nameless_te_ua/ - живий журнал гурту Неймлес
http://zo-zo.livejournal.com/ - живий журнал Зоряна Безкоровайного
http://myspace.com/nameless0te0ua - Неймлес на MySpace